Тихий код. Що означає — залишатися людиною
Авторська колонка Тимура Левітіна Серія: Мова, якою я живу Мова. Ідентичність. Вибір. Сенс. «Навіть у тиші є код. Навіть без слів — є голос.» — Тимур Левітін Усі хочуть тиші — але якої? Нещодавно я подивився короткометражний фільм. Тихий. Без драми, без ефектів. Просто хлопчик. Батько. Життя. Код. І фраза, що звучить фоном: «Хочу тиші.» Але мова була не про тишу в кімнаті. Мова — про тишу без зради. Без насильства. Без тиску. Це не порожнеча. Це спокій. І ця думка залишилася зі мною. Батько був не людиною — він був символом Я не жив із батьком. Жив із мамою. Це моя історія. Але в тому фільмі я побачив не людину — а ідею. Батько не був персонажем. Він був символом чогось більшого: відповідальності, сили слова, внутрішньої гідності. Іноді навіть відсутність формує нас. Навіть якщо ти не виріс із батьком — сам образ «батька» залишає слід. «Тихий код» — стиль життя Для мене це означає: Не потрібно кричати, щоб довести силу. Не потрібно сперечатися, щоб мати рацію. Якщо пообіцяв — зро...