Вона грає Шопена: мова почуттів, код культури і сенс перекладу
Авторська колонка | Тимур Левітін про мову, культуру і переклад 📌 Рубрики: Авторська колонка, Вивчення англійської, Вивчення німецької, Вивчення іспанської 🔗 Levitin Language School – офіційний сайт 🔗 Language Learnings – сайт у США «Вона грає Шопена…» Ці слова з пісні Артура Руденка — не лише про кохання. Це — про мову. Про те, як одне дієслово чи порівняння створює портрет жінки, яку ми наче давно знаємо, хоча про неї сказано так мало. Про те, як музика стає мовою, а інтонація — образом. 🔸 Вона грає Шопена — що ми відчуваємо? Вона грає Шопена. Пурхотять тонкі пальці. Щасливою стати не змогла — І стала рідше сміятись. Це не опис, це — життя в кількох рядках. Ми бачимо пальці, що пурхотять над клавішами. Ми чуємо музику Шопена. Ми відчуваємо тишу за посмішкою. Минулі часи («не змогла», «стала») і майбутні наміри («ця жінка буде моєю», «я їй душу зігрію») створюють напруження. Це історія між уже прожитим і ще можливим. 🔸 Порівняння з піснею Євгена Григор’...